З полів Бессарабії — у медичну роту: як починалася служба
Він народився у Білгороді-Дністровському у День Незалежності й до повномасштабного вторгнення працював у родинному фермерському господарстві. У матеріалі підрозділу 808-ї Дністровської окремої бригади підтримки йдеться, що чоловік опанував трактор, комбайн та агрономічну справу разом із батьком. Після початку війни він сам прийшов до військкомату й попросився на службу.
Спочатку служба була пов’язана з ремонтом техніки, згодом — з інженерною роботою: служив у ремонтній роті, потім працював водієм-сапером. На Херсонському напрямку виконував саперні завдання. Зрештою він перепрофілювався й став бойовим медиком. У 2024 році завершив навчання за цією спеціальністю й офіційно зайняв посаду.
Дороги фронту: де працював медик
У матеріалі зазначено, що відтоді він працював на кількох напрямках: Запорізькому, Херсонському, Донецькому, Харківському та Сумському. Цей досвід дає змогу краще зрозуміти масштаби його роботи та мобільність підрозділу.
| Роль | Діяльність / напрямки |
|---|---|
| Ремонтна рота | Робота з технікою |
| Водій-сапер | Саперні роботи на Херсонському напрямку |
| Бойовий медик | Медична допомога на Запорізькому, Херсонському, Донецькому, Харківському, Сумському напрямах |
Процес роботи та відповідальність
У розповіді медик підкреслює одну з ключових навичок для свого фаху — уміння не розгубитися, коли поруч поранений побратим. Він описує момент, який найважче переживати: коли той, з ким учора їли з одного котла борщ, сьогодні лежить пораненим. У таких ситуаціях, за його словами, критично швидко зібратися й надати допомогу.
«Найважче, що може бути, — це відчуття безпорадності. Коли поруч з тобою лежить твій побратим… і ти мусиш не розгубитись, швидко зібратись».
Медик також зазначає, що у його роті він один-єдиний бойовий медик, тому почуття відповідальності за бійців дуже сильне. Він відчуває себе «старшим братом» для тих, кому допомагає, і стежить за їхнім здоров’ям, організовує звернення до лікарів, пам’ятає кожного, кому вже надавав допомогу або чиє життя вдалося врятувати.
- Сім’я: у медика двоє дітей; у відпустках він повертається додому.
- Псевдо: «Бариста» — через пристрасть до кави; під час навчань він готував каву о шостій ранку.
- Мрії: не планує залишати службу, доки триває війна; мріє побачити перемогу.
Місцевий контекст та значення історії
Історія цього чоловіка є частиною ширшого полотна: з Білгорода-Дністровського та навколишніх громад на фронт йдуть люди з різним досвідом — від аграріїв до техніків — і переучуються для військової служби. Для мешканців міста та району такий приклад демонструє, як цивільні навички трансформуються у навички, необхідні для захисту й порятунку людей в умовах бойових дій.
На локальному рівні це також нагадування про тих, хто щодня повертається на передову та несе відповідальність за життя побратимів. Боротьба за професіоналізм у таких спеціальностях, як бойова медицина, має прямий вплив на збереження життя наших захисників.
Матеріал підготовано за інформацією офіційної сторінки 808-ї Дністровської окремої бригади підтримки та публікацією «Бессарабія INFORM».
