Пастор із Бердянська за ґратами: хроніка арештів і ув’язнення
Пастор Християнської євангельської церкви «Благодать через віру» з Бердянська Віктор Бондаренко був засуджений у Росії на понад 22 роки ув’язнення. За даними матеріалу ZMINA, він діяв як волонтер під час окупації: організовував евакуації, доставляв гуманітарну допомогу та підтримував місцеву громаду.
Після початку повномасштабного вторгнення Бондаренка двічі затримували окупаційні сили. Перший раз у 2022 році його відпустили після допитів і побиття. Після повторного арешту у травні 2024 року йому висунули сфабриковані, за словами родини, звинувачення і засудили до тривалого терміну позбавлення волі.
- Утримання: різні слідчі ізолятори та в’язниці протягом двох років.
- Місця перебування: СІЗО окупованого Мелітополя, СІЗО №1 у Донецьку, в’язниці Таганрогу та Кірова (РФ), нині — «Володимирський центра́ль».
- Сімейна адвокація: донька створила ГО «Цивільні вільні», щоб домагатися звільнення цивільних бранців.
“Ми почали ходити до церкви, коли мені було 7”
Розповідь доньки Марії Сізьонової, наведена в матеріалі ZMINA, висвітлює як особисту історію родини, так і загальну практику репресій на окупованих територіях. За даними Міністерства закордонних справ України, російські окупанти вбили або катували щонайменше 67 священників, пасторів і монахів, а близько 650 культових споруд різних конфесій було пошкоджено або зруйновано.
Методи тиску на релігійні спільноти на окупованих територіях
За інформацією українських відомств, окупаційна адміністрація системно використовує релігійні інституції для контролю над населенням. У переліку практик — заборони богослужінь, захоплення храмів, погрози, сфабриковані кримінальні справи, депортації та вбивства. У таких умовах частина служителів релігійних спільнот залишається на місцях, аби підтримувати вірян та надавати гуманітарну допомогу, що і робив Бондаренко.
Донька пастора описує тривалу судову і карцерну історію свого батька, а також докази, які родина вважає сфабрикованими. Вона підкреслює, що випадок Бондаренка — не поодинокий, а частина ширшої проблеми незаконного утримання цивільних громадян Росією.
Адвокація родин і робота громадських організацій
Щоб привернути увагу міжнародної спільноти та української влади до долі цивільних бранців, Марія Сізьонова разом із іншими родинами створила громадську організацію «Цивільні вільні». ГО займається адвокацією, збирає свідчення та координує дії з повернення незаконно утримуваних осіб.
| Період | Локації утримання |
|---|---|
| 2022 | СІЗО окупованого Мелітополя (затримання і звільнення після допитів) |
| 2024–2026 | СІЗО №1 у Донецьку; в’язниці Таганрога та Кірова; нині — «Володимирський центра́ль» |
Ситуація Бондаренка ілюструє поєднання релігійної та гуманітарної складових у конфлікті: пастори й волонтери часто стають мішенню, бо допомагають цивільному населенню. Родина називає справу «частиною спільної долі тисяч українських цивільних», яких, за її словами, незаконно утримує Росія.
Місцева громада Бердянська та релігійні спільноти продовжують відстежувати долю священнослужителів і підтримують ініціативи з їхнього звільнення. Справи, подібні до випадку Бондаренка, підсилюють потребу у системній роботі державних органів та громадських ініціатив із документування порушень прав людини й повернення цивільних бранців на підконтрольну Україні територію.
