Роменська громада прощалася з військовослужбовцем, який загинув на фронті
Сьогодні в Ромнах відбулося прощання із захисником України, уродженцем міста — Євгеном Івановичем Дудкою. Він тривалий час вважався безвісти зниклим; після підтвердження загибелі тіло повернули до рідного міста. На церемонії були присутні родичі, побратими, представники міської ради, духовенство та небайдужі жителі громади.
Міський голова звернув увагу на те, що втрата відгукується в кожній родині та громаді. У своїй промові він зазначив, що Алея Слави щодня поповнюється новими іменами захисників, і висловив співчуття рідним загиблого. Представники влади наголосили на підтримці сім’ї та вшануванні пам’яті воїна.
«Не вщухає біль та скорбота… Алея Слави щодня поповнюється новими іменами Героїв. Саме завдяки їм Україна продовжує боротися й тримати оборону», — йшлося у зверненні міського голови.
Євген Дудка народився 23 вересня 1986 року в місті Ромни. Освіту здобув у місцевих навчальних закладах: закінчив 9 класів Роменської загальноосвітньої школи № 3, а згодом навчався у Роменському вищому професійному училищі. За фахом він був маляром-штукатуром та лицювальником-плиточником; працював у Ромнах і в різних регіонах України. Останні роки спеціалізувався на монолітних будівельних роботах, зведенні промислових споруд та ангарів.
| Параметр | Дані |
|---|---|
| Ім’я | Євген Іванович Дудка |
| Дата народження | 23 вересня 1986 |
| Освіта | Роменська ЗОШ №3 (9 класів), Роменське ВПУ |
| Професія | маляр-штукатур, лицювальник-плиточник; спеціаліст з монолітних робіт |
| Військова служба | 95-та окрема десантно-штурмова бригада; призваний 2022 року |
- У 2022 році після початку повномасштабного вторгнення він був призваний на військову службу.
- Військову підготовку проходив у Житомирі; служив у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади.
- Розглядався як відповідальний фахівець у цивільній професії, мав сім’ю та був батьком.
Колеги та знайомі описують Євгена як добру, щиру, товариську людину, яка завжди готова була допомогти. У тексті оголошення про прощання зазначено, що він мав «золоті руки» і користувався повагою серед колег за професійність у будівництві.
В оголошенні міської ради також вказано, що рідні не втрачали надії під час періоду, коли він вважався безвісти зниклим. Повернення тіла додому відбулося вже у статусі загиблого — за виразом садової мови, «на щиті». Громада висловила рідним і близьким щирі співчуття.
Прощання пройшло у форматі, передбаченому для військових поховань із участю представників влади та духовенства. На церемонії побратими й друзі згадували службу захисника з перших днів повномасштабного вторгнення, його навчання та участь у бойових діях.
Міська рада Ромен в офіційному повідомленні підкреслила, що громада не забуває загиблих і вбачає в їхній жертві продовження боротьби за суверенітет і обороноздатність України. Також органи місцевого самоврядування пообіцяли допомогу сім’ї загиблого у організації поховання та інших необхідних питань.
Ця втрата знову нагадала мешканцям Ромен про масштаби людських жертв, яких зазнає країна в умовах військового конфлікту. Пам’ять про загиблих місцеві ініціативи намагаються зберегти через Алею Слави та інші меморіальні проєкти, що документують імена захисників із громади.
Інформація підготовлена на основі офіційного повідомлення Роменської міської ради та матеріалів, оприлюднених під час церемонії прощання.
