Марк Головей народився і виріс у Луганську. Він служив у 2024 році в аеророзвідці 108-ї окремої Кодацької бригади територіальної оборони. Після тяжкого поранення нині проходить лікування та реабілітацію. У Дніпрі Марк організував ветеранський ігровий простір, де збирає побратимів, працює над соціалізацією й організовує дозвілля.
Факти — коротка біографія
Марк провів дитинство й юність у Луганську. Пам’ятає місцеві зустрічі на Центральній площі, у Центральному парку та біля драмтеатру. За фахом — художник-дизайнер-вітражист. Працював у луганській майстерні «Артвітраж», де виготовляв вітражі. Зі спогадів Марка, восени 2013 року він долучився до акцій на підтримку Євромайдану й подій у Києві.
Спогади про події 2013–2014 років і виїзд із рідного міста
Марк описує, як на початку 2014 року в Луганську зростала присутність приїжджих, котрі видавалися російськими за мовними формами, номерами авто та грошима. Це призвело до конфліктів і змін у місті. Він згадує, що бачити в місті радянські й російські прапори, георгіївські стрічки було боляче й страшно. З часом у місті з’явилася озброєна присутність і перші обстріли мирних районів, що змінювало повсякденне життя мешканців.
«Луганськ — це моя Батьківщина», — каже Марк, нагадуючи про місця дитячих зустрічей і роки до війни.
Ветеранський простір у Дніпрі: мета й форма роботи
Після поранення та під час реабілітації Марк заснував у Дніпрі простір, який об’єднує ветеранів навколо ігор і спільних зустрічей. Основна мета — допомогти побратимам повернутися до соціального життя, підтримати одне одного та дати можливість провести час у безпечному середовищі.
- Формат: ігрові вечори та зустрічі для ветеранів.
- Ціль: соціалізація та психологічна підтримка учасників бойових дій.
- Місце: місто Дніпро (ініціатива маркується як ветеранський простір).
Контекст для луганчан і наслідки
Історія Марка перегукується з долями багатьох мешканців Луганська, які залишили рідне місто через військові дії та шукали нових шляхів адаптації. Його ініціатива у Дніпрі показує, як ветерани самі створюють простори підтримки, що можуть стати моделлю для інших громад. Така робота має кілька наслідків:
- зменшення соціальної ізоляції ветеранів;
- покращення можливостей для реабілітації поза медичними закладами;
- створення мережі підтримки між різними містами України, куди переїхали мешканці з окупованих територій.
Таблиця: хронологічні віхи з матеріалу
| Рік / період | Подія |
|---|---|
| Дитинство — юність | Зростання в Луганську; місцеві зустрічі та хобі (історичні реконструкції, фехтування) |
| Після школи | Професійна освіта: художник-дизайнер-вітражист; робота в «Артвітраж» |
| Осінь 2013 — 2014 | Участь у мітингах на підтримку Євромайдану; поява приїжджих із Росії; зміни в місті |
| 2024 | Вступ до ЗСУ; служба в 108-й окремій Кодацькій бригаді; поранення |
| Після поранення | Лікування, реабілітація; створення ветеранського ігрового простору у Дніпрі |
Ініціативи на кшталт ветеранського простору Марка важливі не лише з точки зору дозвілля. Вони допомагають будувати нові соціальні зв’язки, відновлювати довіру та формувати мережі підтримки серед людей із подібним досвідом. Для мешканців Луганська така історія — нагадування про те, що вихідці з регіону продовжують діяти в різних містах України, зберігаючи зв’язок із рідними місцями й роблячи внесок у громадське життя.
Редакція продовжить слідкувати за ініціативами ветеранів із Луганщини та їхніми місцевими проєктами, що допомагають інтегруватися та відновлювати життя після поранень і переселення.
