У Тернополі 15 квітня 2025 року помер 59‑річний військовослужбовець Василь Гинда («Гаринич») із села Козівка Тернопільської області. Родина та близькі пов’язують його смерть із наслідками поранення, контузії й загостренням післясвітових психологічних проблем після втрати молодшого сина під час бойового завдання.
Життєвий шлях і служба
Василь Гинда народився 9 жовтня 1965 року в Козівці. Після навчання в Тернопільському технічному училищі за спеціальністю «фрезерувальник» він продовжив освіту у Тернопільському філіалі Львівського політехнічного інституту (нині — Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя).
У 1980‑х роках Гинда брав участь у бойових діях в Афганістані. Повернувшись, працював на різних підприємствах, мав професію «майстер на всі руки»: ремонтував побутову техніку та виконував капітальні ремонти житла. У вільний час любив готувати.
Військова служба в незалежній Україні
У 2014 році Василь знову став до лав захисників України. Під час бойових дій у складі операції об'єднаних сил його шляхи проходили через кілька підрозділів:
- спочатку — у 28-й окремій механізованій бригаді;
- з 2016 року — у 44-й окремій артилерійській бригаді;
- у 2023 році перевівся до 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого, служив у роті розвідки.
Під час повномасштабного вторгнення Василь служив у 44-й бригаді на посаді сержанта з матеріального забезпечення, а пізніше — у 14-й бригаді в роті розвідки. Він звільнився з військової служби в березні 2024 року.
| Рік | Подія / підрозділ |
|---|---|
| 1980‑ті | Участь у боях в Афганістані |
| 2014 | Початок служби в АТО/ООС |
| 2014 — 2016 | 28‑ма окрема механізована бригада |
| 2016 — 2023 | 44‑та окрема артилерійська бригада (сержант з матеріального забезпечення) |
| 2023 | Переведення до 14‑ї окремої механізованої бригади, рота розвідки |
| березень 2024 | Звільнення з військової служби |
Причини смерті та сімейна трагедія
За словами дружини, після загибелі молодшого сина Валерія чоловік «втратив сенс життя». Син поліг під час бойового завдання в селищі Хромове Донецької області. Родина повідомляє, що Василь відмовився від лікування після поранення та контузії, що, за її словами, разом із депресією призвело до смерті захисника.
«Після загибелі сина чоловік втратив сенс життя. Він відмовився проходити лікування після поранення та контузії. Була депресія, яка разом із наслідками контузії призвела до смерті», — сказала дружина Тетяна.
Відзнаки та поховання
Під час служби Василя нагородили низкою відзнак та почесних титулів. Серед них:
- медаль «Учасник АТО»;
- відзнаки «За участь в антитерористичній операції» та «Окрема артилерійська бригада»;
- орден «За мужність» III ступеня;
- звання «Почесний громадянин Тернополя».
Поховали Василя Гинду в рідній Козівці поруч із могилами батька та молодшого брата. У героя залишилися дружина Тетяна, син Євген, мати Марія та брат Михайло.
Контекст: ветерани, контузії та психічне здоров’я
Історія Василя Гинди вкладається у ширший контекст проблем, з якими стикаються колишні військовослужбовці: фізичні наслідки поранень і контузій, вплив бойових втрат на психічне здоров’я, а також питання доступності та прийняття реабілітаційної допомоги. Родинні свідчення про відмову від лікування підкреслюють потребу у своєчасному медичному та психологічному супроводі ветеранів.
Для рідних та громади втрата — подвійна: разом із захисником поховано частину життєвих історій родини, пов’язаних зі службою та допомогою іншим. У матеріалі зібрані факти про службу, нагороди та обставини смерті — без оцінок і домислів.
Редакція висловлює співчуття родині та близьким.
