Родина Світлани Печеної з міста Золоте на Луганщині, яка з 2009 року працювала як прийомна родина, а з 2018-го — як дитячий будинок сімейного типу (ДБСТ), повертається до України після п’яти років життя в Німеччині. Про це сама Світлана розповіла журналістці «Антикризового медіа-центру».
Евакуація напередодні війни та перші дні у дорозі
На початку 2022 року родина виховувала сімох дітей. За словами Світлани Печеної, вони виїхали з Золотого «за день до війни» — у ніч на 23 лютого, коли через обстріли пошкодили систему водопостачання й будинок затопило.
Рішення їхати порадив один із військових, пов’язаний із родиною: у них було невідкладне відчуття небезпеки. Родина завантажила невеликий бус, узяла дітей, кота та двох собак і вирушила в дорогу. По дорозі автобус зламався, і вони переночували у церкві у Слов’янську, де вперше почули вибухи повномасштабного вторгнення.
«Тут дуже гарно, тихо, спокійно, є будинок, допомагають грошима, але нема відчуття свого», — так Світлана описує життя в Німеччині.
Після Слов’янська родина тривало їхала й у підсумку опинилася у місті Сокаль на Львівщині, де місцева соціальна служба допомогла дітям, зокрема з інвалідністю, і організувала доступ до медичного огляду.
Медичні потреби і переїзд за кордон
Світлана згадує, що двох дітей забрали з інтернату перед від’їздом, та одна з дівчат потребувала додаткового обстеження. Лікарі порадили лікування за кордоном, тому родина погодилася на пропозиції переїхати за кордон; врешті вони провели у Німеччині близько п’яти років.
Життя в Німеччині та рішення повертатись
У Німеччині, за словами Світлани, сім’ю забезпечували житлом і фінансовою допомогою. Водночас вона підкреслює відсутність відчуття «свого» на чужині, що і стало однією з причин рішення повернутися в Україну. Для повернення родина вже придбала будинок у Київській області і планує переселення наступного року.
- Статус родини: з 2009 року — прийомна родина; з 2018 року — ДБСТ.
- Кількість дітей: сім у початковий період евакуації на початку 2022 року.
- Тривалість проживання за кордоном: приблизно п’ять років у Німеччині.
- Плани: повернення в Україну після придбання будинку в Київській області, планують переїзд наступного року.
Контекст і місцеві виклики
Історія родини Печених ілюструє кілька широких проблем, з якими зіштовхуються сім’ї-переселенці та ДБСТ під час війни: евакуація в екстремальних умовах, потреба в медичній допомозі за кордоном, адаптація до життя в іншій країні та бажання повернутися додому навіть попри матеріальну безпеку за кордоном.
Повернення таких родин має низку практичних наслідків для місцевої влади та громад: забезпечення житлом, доступу до медичних і соціальних послуг, інтеграція дітей у місцеві освітні та медичні системи. У випадку Печених родина вже придбала житло в Київській області, але невідомо, чи будуть потрібні додаткові державні чи громадські програми допомоги під час реінтеграції.
| Рік | Подія |
|---|---|
| 2009 | Родина стала прийомною |
| 2018 | Перетворення на дитячий будинок сімейного типу (ДБСТ) |
| 2022 | Евакуація з Золотого в ніч на 23 лютого |
| 2022–2026 | Проживання у Німеччині (приблизно 5 років) |
Що це означає для Луганщини
Повернення таких сімей може стати частиною відновлення громад на деокупованих і постраждалих територіях Луганщини. Водночас це поставить завдання щодо відновлення інфраструктури, соцпослуг і доступу до медичної та освітньої допомоги. Приклад Печених також показує, що матеріальні гарантії за кордоном не завжди рівнозначні відчуттю дому, тому соціальна робота має враховувати не лише економічні, а й культурні та психологічні фактори реінтеграції.
Світлана Печена та її родина готуються повернутися наступного року. Які саме програми допомоги чи супроводу вони отримають від держави або громадських організацій — поки що не повідомляється.
Історія родини з Золотого — нагадування про багатошаровість проблем вимушено переміщених осіб: від невідкладних потреб під час евакуації до довготривалих питань ідентичності та належності, які визначають рішення про повернення.
