Український актор та режисер Павло Шпегун у спеціальному матеріалі до Дня Незалежності розповів про своє дитинство в Маріуполі, улюблені місця та смаки, що залишилися в його пам’яті. Розповідь актора концентрується на кількох конкретних локаціях, які він згадує з особливою теплотою, та на надії одного дня повернутися на вулиці рідного міста.
Кінотеатри центру: спогади про Popcorn і три зали
Серед найяскравіших спогадів Шпегуна — кінотеатр «Побєда», який знаходився в центрі біля драмтеатру. За його словами, для дитини той старий будинок кіно здавався «якимось американським». Кінотеатр мав три зали — зелений, червоний і синій — і став місцем, де хлопець провів велику частину дитинства.
«Одне з моїх найулюбленіших місць у Маріуполі — це кінотеатр Побєда… Я досі пам’ятаю запах теплого карамельного попкорну, який готували просто на місці».
Ще одним важливим місцем у його спогадах став кінотеатр «Комсомолець». Саме біля нього Павло згадує перше у своєму житті освідчення дівчині — подію, яка назавжди залишилася в його пам’яті як неабиякий крок юності.
Ринок на Бахчиванджі і дитячі знаходки
Окреме місце в спогадах актора займає ринок на вулиці Бахчиванджі. Тут його мати купувала перші комікси про Людину-павука, які породили інтерес до історій та кіно. Ринок у спогадах постає як простір повсякдення, де формувалися дитячі захоплення та звички.
- Кінотеатр «Побєда» — три зали, запах карамельного попкорну.
- Кінотеатр «Комсомолець» — місце першого освідчення.
- Ринок на Бахчиванджі — джерело перших коміксів та дитячих спогадів.
Смак Маріуполя: заварні тістечка і рулет із арахісом
Про гастрономічні спогади Шпегун говорить окремо. Для нього смак Маріуполя насамперед пов’язаний із заварними тістечками, які купувала бабуся. Актор упевнений, що таких еклерів ніде більше не було: за його словами, крем нагадував розтоплений пломбір. Також він згадує рулет із кремом та арахісом.
Ці смакові образи, за висловом актора, залишаються в пам’яті такими, якими були тоді: з ароматом попкорну, смаком дитячих тістечок і відчуттям, що попереду — ціле життя.
| Локація | Спогад |
|---|---|
| Кінотеатр «Побєда» | Три зали; запах карамельного попкорну |
| Кінотеатр «Комсомолець» | Перше освідчення біля кінотеатру |
| Ринок на Бахчиванджі | Покупка перших коміксів про Людину-павука |
| Кондитерські | Заварні тістечка, рулет із кремом та арахісом |
Павло підкреслює, що ці місця нині недоступні для багатьох колишніх мешканців через окупацію міста. Він висловлює надію, що одного дня вдасться знову пройтися маріупольськими вулицями та побачити знайомі локації.
Оповідь актора — частина проєкту, присвяченого любові до подорожей та їжі, де особисті історії поєднуються з міським контекстом. Вона нагадує про повсякденні деталі, що формують локальну пам’ять і забезпечують емоційний зв’язок із містом, особливо коли фізичний доступ до нього обмежений для багатьох людей.
Спогади Павла Шпегуна — приклад того, як культурні простори (кінотеатри, ринки, кондитерські) стають маркерами ідентичності для мешканців міст. Для тих, хто виїхав, такі образи зберігають зв’язок із рідним місцем і допомагають передавати його історію наступним поколінням.
