3 вересня 2026 року Верховна Рада України ухвалила постанову, якою офіційно визнала післявоєнні радянські репресії на Закарпатті 1944–1946 років злочинами. У документі йдеться про встановлення радянської військової адміністрації в регіоні, примусову радянізацію та масштабні позасудові затримання цивільного населення.
Що констатує документ
У постанові зазначено, що восени 1944 року контроль над Закарпаттям перейшов до радянської військової адміністрації після відступу німецько-угорських підрозділів. У цей період органи НКВС та СМЕРШ застосовували практики масових затримань чоловіків призовного віку під приводом відправлення до «трудових таборів», а також репресії щодо представників греко-католицького духовенства та національних меншин — угорців і німців.
«Верховна Рада України висловлює свою принципову позицію щодо трагічних подій 1944–1946 років на Закарпатті, пов’язаних із встановленням радянської військової адміністрації та подальшою примусовою радянізацією регіону», — йдеться у заяві ВРУ.
За повідомленням авторів постанови, тисячі мирних мешканців без судових рішень були депортовані до таборів ГУЛАГу. Історики оцінюють велику смертність серед депортованих через голод, хвороби та тяжкі умови утримання; за цією причиною загинули «десятки тисяч» людей, багато з яких більше не повернулися додому.
Мета визнання та заклики до співпраці
Документ парламенту визначає ухвалення постанови як крок до декомунізації та деколонізації історичної пам’яті. Він підкреслює необхідність встановлення історичної правди щодо злочинів радянського тоталітаризму на Закарпатті та інших регіонах України.
Верховна Рада закликає міжнародну спільноту, наукові установи та архівні заклади демократичних держав до співпраці у відновленні повної картини подій та розкритті архівних матеріалів, що стосуються репресій. Такий запит має на меті сприяти дослідженню, документуванню та збереженню пам’яті про постраждалих та їхні родини.
Місцевий вимір і наслідки для Закарпаття
Для Закарпатської області ця постанова має не лише символічне, а й практичне значення. Визнання злочинів тоталітарного режиму може посприяти активізації дослідницьких проєктів, відкриттю доступу до архівів та створенню локальних меморіальних ініціатив. Воно також підсилює громадський дискурс про потребу документування пережитих втрат і сприяє правовій рефлексії щодо історичних несправедливостей.
Представники наукових і громадських середовищ можуть використати ухвалу як підґрунтя для запитів до держархівів та ініціатив із відшукання свідчень очевидців і їхніх нащадків. Постанова також відкриває можливості для міжнародної співпраці у фіксації історичних фактів і розвитку музейних експозицій, присвячених темі репресій.
- Часовий проміжок, згаданий у постанові: 1944–1946 роки.
- Ключові дії, які визнаються злочинами: позасудові затримання, депортації до таборів ГУЛАГ, репресії щодо духовенства і національних меншин.
- Заклик парламенту: міжнародна та наукова співпраця для відновлення історичної правди.
| Подія | Хронологія |
|---|---|
| Перехід контролю над Закарпаттям | осінь 1944 року |
| Період масштабних репресій | 1944–1946 роки |
Реакція суспільства і подальші кроки
Рішення парламенту може викликати подальші запити від науковців, правозахисників та місцевих громад щодо розсекречення архівних справ і створення публічних баз даних жертв репресій. Парламентський заклик до співпраці з архівами та дослідницькими установами спрямований на те, щоб факти, документи та свідчення стали доступними широкому колу фахівців.
Для відкритого й плідного дослідження подій необхідне збереження джерел, залучення істориків з різних країн і дотримання принципів наукової критики. Це важливо для того, щоб наступні покоління могли отримати об’єктивну картину минулого і вшанувати пам’ять постраждалих.
Постанова Верховної Ради є важливим кроком у формуванні національної політики пам’яті щодо злочинів тоталітарних режимів. Від реалізації її практичних положень залежатиме, наскільки швидко і в якому обсязі історична правда про події 1944–1946 років на Закарпатті буде відновлена та задокументована.
