9 вересня в Кропивницькому провели прощання з трьома військовослужбовцями, яких раніше вважали зниклими безвісти: матросом Дмитром Катебою, сержантом Юрієм Сидоренком та рядовим Денисом Горобцем. Про це повідомили в пресслужбі Кропивницької міської ради та місцеві ЗМІ.
Хто були загиблі
Усі троє — уродженці або довготривалі мешканці Кропивницького та Кіровоградської області. Їхні біографічні дані й обставини загибелі встановлені за повідомленням місцевої влади і результатами ДНК-експертизи.
| Ім'я | Рік народження | Підрозділ | Дата загибелі (за встановленими даними) |
|---|---|---|---|
| Дмитро Катеба | 1987 | 35-а окрема бригада морської піхоти | 2 грудня 2024 року |
| Юрій Сидоренко | 1974 | механізована рота (старший водій) | 23 жовтня 2024 року |
| Денис Горобець | 1979 | 95-а окрема десантно-штурмова бригада | листопад 2024 року |
Дмитро Катеба народився 21 травня 1987 року у селі Роздолля Компаніївського району. Закінчив Компаніївську загальноосвітню школу та Лубенський лісотехнічний фаховий коледж. Працював на підприємствах міста, у 2024 році став на військову службу в ЗСУ. Служив у 35-й бригаді на посаді старшого стрільця-оператора десантно-штурмового відділення батальйону морської піхоти. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Старі Терни Донецької області 2 грудня 2024 року; тривалий час вважався зниклим безвісти. У серпні 2026 року ДНК-експертиза підтвердила його загибель.
Юрій Сидоренко народився 19 вересня 1974 року в Кропивницькому. Навчався в Гірничій гімназії, проходив строкову службу й отримав звання сержанта. Більше 30 років працював далекобійником. У травні 2024 року приєднався до Збройних Сил України, ніс службу на посаді старшого водія механізованої роти. Загинув 23 жовтня 2024 року, коли зупиняв наступ російських військ поблизу Ізмайлівки (Покровський район, Донецька область). Довгий час його вважали зниклим, пізніше ДНК-аналіз підтвердив загибель.
Денис Горобець народився 18 липня 1979 року в Кропивницькому. Навчався у школах №19 та №20 обласного центру, закінчив історичний факультет Центральноукраїнського державного університету імені Володимира Винниченка з відзнакою. Працював у Центральноукраїнському науковому ліцеї понад 25 років. У червні 2024 року вступив до Збройних Сил. У листопаді 2024 року його перевели до складу 95-ї окремої десантно-штурмової бригади.
Процедура і підтвердження
Усі троє воїнів тривалий час значилися як ті, що зникли безвісти. Лише після проведення ДНК-експертизи у серпні 2026 року було підтверджено їхню загибель. Після цього тіла доправили до Кропивницького для організації поховань та прощань.
Поховання стали важливою подією для місцевої громади: рідні, побратими, представники влади та громадськість прийшли віддати шану загиблим. Міська рада і військові структури забезпечили організаційні питання, пов’язані з транспортуванням та церемонією.
Вплив на громаду
- Повернення загиблих після тривалого очікування підкреслює складність і тривалість процедур ідентифікації у війні.
- Прощання нагадують про людські втрати, які зазнають громади Кіровоградщини.
- Дані випадки знову піднімають питання підтримки родин загиблих і потреб у психологічній, соціальній допомозі.
Міська влада закликає громадян вшановувати пам’ять загиблих із повагою й нагадує про доступні канали комунікації для рідних, які потребують допомоги у вирішенні організаційних питань, пов’язаних із похованнями та виплатами.
Ця історія — одна з багатьох, де процес ідентифікації триває місяцями. Для багатьох сімей повернення тіл загиблих стає важливим кроком на шляху до завершення процесу прощання та отримання офіційного статусу втрати.
