Родина Світлани Печеної з Золотого Луганської області покинула рідний дім напередодні повномасштабного вторгнення. Вони були прийомною сім’єю ще з 2009 року; у 2018-му родина оформила дитячий будинок сімейного типу. На початку 2022 року в їхньому домі проживали семеро дітей.
Евакуація напередодні війни
За словами Світлани, 21 лютого служба у справах дітей запропонувала тимчасово відправити дітей у табір в Бердянську. Сім’я відмовилася, але заздалегідь зібрала речі. Ніч на 23 лютого стала переломною: внаслідок обстрілів були пошкоджені комунікації, їхній будинок затопило.
«Тут дуже гарно, тихо, спокійно, є будинок, допомагають грошима, але нема відчуття свого», — так описує життя в Німеччині Світлана Печена.
Того ж дня чоловік Печеної, військовий капелан, отримав пораду від знайомих військових з бригади виїхати. Родина швидко завантажила маленький бус, взяла дітей, кота та двох собак і рушила в дорогу. По дорозі транспорт зламався; вони ледь дісталися до Слов’янська й переночували в церкві. Там почули перші вибухи повномасштабної війни. Церква допомогла з іншим бусом, і сім’я поїхала далі.
Шлях у безпечне місце та медична потреба
Вони їхали тривало: по дорозі приєдналися інші родини, забрали доньку з Дніпра. Врешті опинилися в місті Сокаль на Львівщині, де отримали соціальну підтримку: соціальні служби супроводжували дітей з інвалідністю, вели до лікарів. Однак для однієї з дівчат потребувалося лікування за кордоном, і родина вирішила прийняти таку пропозицію.
Життя в Німеччині та відчуття «чужини»
Світлана підкреслює, що умови в Німеччині добрі: є будинок, родину підтримують фінансово, але відчуття рідного дому немає. Саме це змусило їх, попри стабільність за кордоном, планувати повернення до України. Наразі для сім’ї придбали будинок у Київській області, і повернення заплановане на наступний рік.
Соціальні та практичні наслідки для прийомних сімей
Історія Печеної віддзеркалює ширші проблеми прийомних родин під час воєнних дій: необхідність терміново евакуювати дітей, забезпечення медичного супроводу, адаптація в приймаючих громадах і державна чи міжнародна допомога. У розповіді фігурує кілька ключових аспектів:
- оперативна евакуація — родина виїхала за порадою знайомих військових у ніч на 23 лютого;
- медичні потреби — одна з прийомних дівчат потребувала лікування за кордоном;
- підтримка громад — у Сокалі родину прийняли та надали соціальний супровід.
Хронологія ключових подій
| Дата | Подія |
|---|---|
| 21 лютого 2022 | Пропозиція служби у справах дітей відправити дітей до табору в Бердянську |
| Ніч 23 лютого 2022 | Пошкодження системи водопостачання, затоплення будинку, евакуація родини |
| Пізніше в 2022 | Перебування в Сокалі, медичний супровід; переїзд до Німеччини для лікування |
| 2026 (план) | Переїзд родини до придбаного будинку в Київській області |
Що це означає для Луганщини
Історія цієї родини нагадує, що для жителів Луганщини важливими залишаються не лише військові питання, а й соціальні: житло, медична допомога, збереження сімейних зв’язків, підтримка дітей із особливими потребами. Багато родин, які стали на шлях евакуації, потребують комплексного підходу для повернення та інтеграції — і це стосується як внутрішньо переміщених осіб, так і тих, хто повертається із-за кордону.
Світлана Печена та її чоловік демонструють, що навіть за кордоном можна планувати повернення і відновлення життя в Україні. Вони вже мають адресу майбутнього дому в Київській області і сподіваються повернутися наступного року.
