Українські війська встановили повний вогневий контроль над Кінбурнською косою, повідомив командир оперативно‑тактичного угруповання «Одеса» Денис Носіков в інтерв’ю «Радіо Свобода». На півострові, за його оцінкою, перебуває близько 2,5 тисячі російських військових, які відчувають проблеми з логістикою та постачанням і намагаються залишати свої позиції.
Стратегічне значення району
Носіков наголосив, що Кінбурнська коса має важливе значення для обох сторін. З цієї території росіяни можуть завдавати ударів по південному узбережжю Миколаївщини й контролювати Дніпровсько‑Бузький лиман. Для ЗСУ цей плацдарм є одним з напрямів подальшого руху в бік окупованої Херсонщини та Криму.
«Їм ніхто не дозволить відійти ні далі, ні праворуч, ні ліворуч. Це вихід на Херсонську область ... І будь‑які середні засоби БпЛА вже дістають»
Командир також звернув увагу на відносно невелику відстань від Кінбурнської коси до Херсонської області та до Криму — близько 40–50 кілометрів, що робить район уразливим для безпілотних літальних апаратів та недорогих засобів розвідки й ураження.
Проблеми окупантів і тактичні наслідки
За словами Носікова, російський гарнізон на косі відчуває дефіцит боєприпасів, їжі, води та пального. Це посилює випадки самовільного залишення позицій та втечі особового складу. Також відзначаються невдалі спроби доставити підкріплення й припаси, зокрема одна з колон була знищена під час спроби перекидання техніки через погодні умови.
- Кількість окупантів: близько 2,5 тис.
- Відстань до Херсонщини і Криму: приблизно 40–50 км
- Проблеми: нестача боєприпасів, їжі, води, пального; втечі з позицій
Носіков повідомив, що противник намагається перекидати резерви з Оріхівського та Мелітопольського напрямків, аби утримувати контроль над косою. Водночас українські удари змушували ворога відходити вглиб півострова.
| Показник | Оцінка |
|---|---|
| Особовий склад противника | ≈ 2,5 тис. |
| Відстань до ключових напрямків | 40–50 км |
Контекст операції
Кінбурнська коса залишається тактичним вузлом із огляду на можливості ураження берегової інфраструктури та забезпечення доступу до Дніпровсько‑Бузького лиману. Отримання вогневого контролю українськими силами може ускладнити логістику противника і відкрити додаткові можливості для наступальних дій у напрямку Херсонської області.
Водночас утримання або звільнення коси не є кінцевою метою, а радше частиною ширшої стратегії для послідовного просування українських військ на півдні. Ситуація може змінюватися залежно від постачання, рішень командування і погодних умов, які вже впливали на спроби росіян доставляти техніку.
Подальші деталі про масштаби та результати операцій на півострові будуть залежати від підтверджених повідомлень від командування та моніторингу на місцях.
