Подія та документування
Історія 15‑річної Калини Папроцької з Коростеня, яка під час російського ракетного удару 3 квітня 2026 року врятувала дворічну племінницю Амір у, увійшла до колекції Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова. У музеї збирають свідчення мирних мешканців, які постраждали від війни, і ця розповідь тепер доступна в загальнодоступному архіві.
Як це було
За матеріалами Музею, напередодні атаки Калина та Аміра були на подвір’ї родинного будинку. Коли прозвучала повітряна тривога, дівчата не встигли дістатися укриття. Вибухова хвиля відкинула їх приблизно на 8 метрів. Калина накрила племінницю власним тілом, щоб захистити від уламків скла. Обидві дівчата зазнали поранень. Будинок сім'ї зазнав пошкоджень, у сусідніх будинках також були руйнування.
"Хвиля відчувалася така, як на морі, але була прозора. Вона мене підхопила, ноги відразу стали ватні, я не могла стояти. Аміру я тримала біля себе, закривала від скла, яке летіло", — згадала Калина.
Наслідки для родини та громади
За даними Міністерства внутрішніх справ, під час того обстрілу в Коростені було пошкоджено або зруйновано близько 200 будинків, 11 людей постраждали, одна жінка загинула. Матеріал Музею також наводить психологічні наслідки для дитини: Аміра боїться гучних звуків і впливає на її щоденне життя — не виходить на подвір’я, реагує панікою на ремонтні звуки чи проїзд мопеда.
Відзначення та мотивація
Пожежно‑рятувальні служби відзначили Калину нагородою Державної служби з надзвичайних ситуацій (ДСНС). За свідченням дівчини, її поведінка під час атаки була пов’язана із заняттями баскетболом: тренування дали змогу швидко зреагувати і прикрити дитину.
Контекст і значення документування
Колекція Музею «Голоси Мирних» налічує понад 145 тисяч історій мирних людей, які постраждали від війни Росії проти України. Збір таких свідчень має кілька цілей: зберегти пам’ять про події, надати платформу потерпілим для оповідання власних переживань та використати матеріали для дослідницьких і освітніх проєктів.
Що це означає для коростенців
Історія Калини — приклад індивідуальної мужності під час обстрілів і одночасно нагадування про довгострокові наслідки атак для родин і дітей. Для місцевої громади документування подій у Музеї означає, що свідчення не загубляться в інформаційному потоці і можуть бути використані для:
- підтримки постраждалих сімей у місцевих та національних ініціативах;
- освітніх програм про наслідки війни для дітей і психологічну реабілітацію;
- архівування фактів для можливого використання в майбутніх правових або історичних дослідженнях.
| Показник | Значення |
|---|---|
| Дата атаки | 3 квітня 2026 року |
| Відстань, на яку відкинуло дівчат | приблизно 8 м |
| Пошкоджено/зруйновано будинків | приблизно 200 |
| Постраждали людей | 11 |
| Загиблих | 1 |
Документування особистих історій, як-от розповідь Калини, допомагає складати повнішу картину впливу воєнних дій на життя мешканців Коростеня. Для родини Папроцьких історія у Музеї може стати ще одним джерелом визнання та уваги до потреб, зокрема психологічної допомоги дитині, яка відчуває постійний страх перед гучними звуками.
Детальніше про історію Калини та інші свідчення можна прочитати на порталі Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.
