Київська міська влада наполягає на терміновому рішенні уряду щодо передачі у власність територіальної громади міста памʼятки архітектури — Гостинного двору, що розташований у центрі столиці. Офіційний стан споруди та її подальше руйнування ставлять під загрозу не лише історичну цінність, а й безпеку прилеглих територій і цивільну інфраструктуру.
Історія статусу та технічний стан
Ще у 2017 році технічний стан будівлі було класифіковано як третю категорію — «непридатний для нормальної експлуатації». Пізніше, 18 жовтня 2021 року, ситуацію офіційно визнали надзвичайною техногенною подією місцевого значення. Це підтвердила Експертна комісія ДСНС.
Упродовж останніх років обʼєкт продовжує деградувати: у 2013–2014 роках з будівлі зняли зовнішні оздоблювальні матеріали, демонтували дах, вікна, двері, а також частково міжповерхові перекриття. Гостиний двір відключили від міських мереж, залишивши споруду без мінімального захисту. Через це цегляні стіни зазнали руйнувань від промокання та морозу, металеві конструкції — корозії, а на фасадах почали проростати дерева, що ще більше посилює ризики обвалення.
Аргументи міської влади
Мер Києва Віталій Кличко звернувся до прем’єр-міністра з проханням терміново ухвалити рішення про передачу Гостинного двору у власність територіальної громади Києва. За словами столичних чиновників, головне завдання — негайно розпочати роботи з укріплення та консервації будівлі, аби запобігти її подальшому руйнуванню та можливій втраті памятки.
Без передачі у комунальну власність, стверджують у міській раді, складно виконати оперативні заходи і координувати реставраційні роботи, оскільки обʼєкт наразі перебуває у віданні Мінкультури. Міська сторона наполягає, що без зрушень у цьому питанні існує ризик повної втрати будівлі.
Що означає «історичність» споруди
Офіційні архівні дані пов'язують Гостиний двір з початком XIX століття — 1809–1833 роками і проектом Луїджі Руска та перебудовами Андрія Меленського. Водночас сучасна споруда значною мірою є відтворенням: у 1983–1990 роках архітекторка Валентина Шевченко відбудувала будівлю за архівними кресленнями, знайденими у Ленінграді. Тому матеріали й конструкції, що стоять зараз, датуються переважно 1980-ми роками, хоча зовнішній вигляд відповідає першій половині ХІХ століття.
Громадський рух та право власності
Активісти та столична влада з 2012 року намагаються знайти шляхи для збереження пам’ятки. Проте юридичний статус і відомче підпорядкування ускладнюють ухвалення оперативних рішень. Міська рада наполягає, що передача в комунальну власність дасть можливість розробити і реалізувати план консервації та реставрації, залучити ресурси та фахівців, а також забезпечити громадський контроль над процесом.
- 2013–2014 — демонтаж даху, вікон, дверей і частини перекриттів;
- 2017 — офіційне визнання споруди непридатною для експлуатації;
- 18 жовтня 2021 — визнання надзвичайною техногенною подією місцевого значення.
| Рік / період | Подія |
|---|---|
| 1809–1833 | Початкові проекти та будівництво (ІXІХ ст.) |
| 1983–1990 | Відбудова за архівними кресленнями Валентиною Шевченко |
| 2013–2014 | Демонтаж дахів, вікон, дверей, відключення від мереж |
| 2017 | Класифікація як непридатна для експлуатації |
| 2021 | Визнання надзвичайною техногенною подією |
Місцевий вплив і наступні кроки
Якщо уряд не ухвалить рішення про передачу, місто не зможе в короткі строки розпочати інженерні роботи з укріплення фасадів, аварійного кріплення перекриттів та консервації. Це збільшує ризики не лише для історичної спадщини, а й для безпеки перехожих і транспортної інфраструктури поруч.
Наступні процеси залежатимуть від позиції Кабінету Міністрів і від того, чи погодиться Мінкультури перекласти на комунальну владу відповідальність за обʼєкт. Міська влада підкреслює необхідність швидких дій, аби уникнути безповоротних втрат.
Поки триває політична дискусія, стан споруди продовжує погіршуватись. Відсутність чіткої владної координації і фінансування залишає Гостинний двір у стані підвищеного ризику.
